Спокійно.
Без прес-конференцій.
Без “ми біля витоків”.
Без історичних промов.
Просто взяли і прийняли.
А Україна…
Україна з 2006 року готується.
Готується прийняти.
Готується підписати.
Готується пояснити чому знову не зараз.
Соломонові острови прийняли.
Ми обговорюємо.
Вони поставили підпис.
Ми поставили галочку «в роботі».
Натомість «піджаки» у нас досвідчені.
Вони розповідають, як стояли біля джерел MLC 2006.
Як боролися за моряків?
Як творили майбутнє.
Витоки пам’ятають.
А підпис – ні.
Тому що розповідати легше, ніж ратифікувати.
Говорити безпечніше, ніж відповідати.
Пупок, знаєте, м’який.
MLC у нас начебто є.
Але ніби… на словах.
Натомість звучить потужно.
Дуже потужно.
P.S. Ми взагалі з якоїсь частини світу, якщо острівна держава вже попереду нас?
Автор : Одеський лоцман